Хмельницикий
професійний ліцей
Проголошення автономії України
(методична розробка уроку для обласних курсів підвищення кваліфікації)
Підготувала : викладач історії
Коваль О.О.
Хмельницький
2011
Конспект уроку з історії
України
для
проведення в групі №16(кількість учнів 15)
спеціальність:
«Живописець. Оформлювач
дата
проведення: 19.10.2011
Тема: Проголошення автономії України.
Мета: охарактеризувати
процес розгортання національно-визвольного руху в березні-червні 1917р.,
показати історичне значення 1 Універсалу, розкрити процес утворення
Генерального секретаріату та вивчити його структуру; закріпити навички роботи з
історичними документами; виховувати в учнів почуття патріотизму та поваги до
історичного минулого своєї держави.
Тип уроку: комбінований
урок.
Обладнання: карта, презентація до уроку, роздатковий
матеріал(картки з запитаннями і історичне джерело «1 Універсал»).
Основні поняття: Український національний конгрес, універсал, автономія,
Генеральний секретаріат.
Основні дати: 6 квітня 1917р. – Український національний конгрес, 10
червня 1917р. – 1 Універсал, 15 червня 1917р. – утворення Генерального
секретаріату.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності
Вчитель організовує клас та перевіряє присутність учнів.
ІІ. Актуалізація опорних знань
На попередньому уроці ми з вами розпочали розглядати
Українську революцію і вивчили тему «Причини і початок Української революції».
На попередньому уроці ми дізнались чому на українських землях розгортається
революція, також дізнались про утворення Центральної Ради, розглянули біографію
її голови М. Грушевського, про українські партії, які утворилися в той час та
розглянули процес «українізації армії».
ІІІ.
Перевірка домашнього завдання.
Перш ніж приступити до розгляду теми нашого уроку я хочу
перевірити як ви засвоїли попередній матеріал(для цього вчитель ділить учнів
на 2 команди). Пограємо в гру «Битва
команд»(вчитель роздає картки з запитаннями командам по 3
запитання кожній. Кожна команда дає запитання одна одній. Учитель оцінює
правильність, чіткість і повноту відповіді на запитання.).
Запитання
:
1.
Укажіть
причини Української революції.
2.
Як
відбувався процес створення Центральної Ради?
3.
Які
політичні сили об’єднались в Українській Центральній Раді?
4.
Якою була
політична програма Центральної Ради?
5.
Назвіть провідні
українські партії, що виникли навесні 1917р.
6.
Що таке
«українізація армії»?
Вчитель заслуховує відповіді учнів,
коректує та виставляє кожній команді відповідні бали.
ІV Мотивація
Активізація суспільно-політичного життя в Україні
поставила на порядок денний питання про подальшу консолідацію й об’єднання
українського руху, остаточне вироблення його програми. З цією метою Центральна
Рада оголосила про скликання Всеукраїнського національного конгресу.
V. Оголошення теми і мети уроку
Вчитель оголошує тему і мету та демонструє її під час
показу презентації. Після того вчитель висвітлює план уроку і демонструє його
через презентацію також. Учні записують тему і план у зошит.
1.
Всеукраїнський
національний конгрес.
2.
Проголошення
І Універсалу.
3.
Створення
Генерального Секретаріату та його структура.
VІ. Вивчення нового матеріалу
1. Всеукраїнський національний конгрес.
Розповідь учителя
Всеукраїнський національний конгрес було скликано 6-8 квітня 1917 року у Києві. Його значення зумовлювалося уже
самою метою скликання форуму — зробити Центральну Раду керівним органом
українського національного руху та розширити її соціальну базу.
Перше повідомлення про скликання з'їзду було
опубліковано 19 березня 1917 року у газеті «Вісти з Української Центральної Ради». 28 березня у газеті «Киевская мысль» були оприлюднені програма
з'їзду та інструкція про вибори до нього, розроблені Михайлом
Грушевським. З'їзд призначили на Великодні свята — 6,7,8 квітня
(четвер, п'ятниця і субота великоднього тижня). Лідери Центральної Ради мали намір провести з'їзд на принципах територіального
представництва за участю всіх регіонів України, щоби перетворити
організацію на загальноукраїнську. У своїй статті «На Всеукраїнський з'їзд»,
опублікованій 29 березня 1917 року, Михайло
Грушевський помістив заклик до українців і неукраїнців «всіх
областей, країв і закутків нашої національної території, що стоять на
українській політичній платформі», взяти активну участь в його роботі, яка сприятиме
успішному виконанню покладених на нього сподівань. Автор наголошував:
«Центральне завдання
з'їзду — завершити нашу організацію. Центральна Рада, створена у Києві з представників усіх київських верств і доповнена
делегатами організацій позакиївських, уже тепер, в своїм тимчасовім складі
являється признаним усім свідомим українством центральним українським урядом.
З'їзд має дати йому останню форму, вибрати його в постійнім уже складі … одним
словом, привести в систему і порядок всеукраїнську національну організацію»
Михайло
Грушевський у своєму робочому кабінеті
Отож, з 28 березня і до моменту скликання форуму в українських газетах з
номера в номер друкувалися повідомлення про скликання6 квітня 1917 року національного з'їзду, про норми
представництва в ньому і пропоновану програму. Зокрема наголошувалось:
«Представників мають
прислати всі українські організації, політичні, культурні, професійні,
територіальні, які приймають домагання широкої національно-територіальної
автономії України і всієї повноти політичного і культурного українського життя,
себто: організації партійні; товариства культурні, просвітні і економічні;
організації робітничі, селянські, військові, духовенства, службовців, молоді
всяких шкіл; села, міста і повіти».
Побоювання організаторів, що через погану
інформованість, незадовільну роботу транспорту, а, можливо, й низьку політичну
активність українства з'їзд виявиться не досить представницьким, не
виправдались. На Конгресі були широко представлені делегати від усіх
українських губерній, різних верств населення, багатьох політичних партій (УПСР, УСДРП, УПСФ, «самостійників»,громадських рухів,
селянських спілок, студентських громад, товариств, кооперативних організацій).
Учитель показує
на карті 9 українських губерній.
На зібрання також прибули представники
українських громад Петрограду, Москви, Кубані, Вороніжчини, Бессарабії, Саратова та інших територій поза межами України. Загалом
зареєструвалося близько 1500 учасників (делегатів з вирішальним і дорадчим
голосом, а також гостей). Після століть нещадного гноблення та безупинних
переслідувань, українство навдивовижу швидко відродилося й буквально вибухнуло
небаченою активністю. Почесне місце серед делегатів, які прибули на з'їзд,
посіли відомі українські культурні та громадські діячі — Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Ілля Шраг, Петро Стебницький, Людмила Старицька-Черняхівська, Дмитро Дорошенко, Степан Ерастов, Модест Левицький. Проте
найважливішу роль у цьому зібранні зіграв до того незначний елемент —
селяни, солдати та робітники. Разом з інтелігенцією, студентською молоддю вони
упродовж найкоротшого часу стали усвідомлювати та гордо називати себе «українцями». У
чомусь — інтуїтивно, а в чомусь — свідомо, але беззастережно
вливаючись до лав руху, вони тим самим безповоротно надавали йому масового
національно-політичного спрямування і характеру. Цей факт зворушив навіть,
здебільшого завжди академічно-холодного, Грушевського:
Будівля Національної філармонії України у Києві
Засідання Всеукраїнського
конгресу проходили у Києві у залі Купецького зібрання (тепер Національна
філармонія України, Володимирський узвіз.) Активність делегатів можна
схарактеризувати як бурхливу — протягом трьох днів відбулося понад 300
публічних виступів, не рахуючи величезної кількості (понад 350) вітань, що
надійшли на адресу з'їзду практично з усіх куточків України і з-поза її меж. [6] Тим не менш, гасла «Україна для українців» та
«Самостійна Україна» вважалися небезпечними, «Українська автономія вфедеративній Російській республіці» — найбільш
популярними. Душею форуму став Михайло Грушевський, який відкривав з'їзд. Його
було одностайно обрано почесним головою зборів, він постійно перебував в
епіцентрі дискусій. З його позицією солідаризувалися доповідачі, промовці, його
ідеї, теоретичні висновки переносилися до документів, що ухвалювались.
На завершення третього дня роботи національний з'їзд ухвалив такі
рішення:
· Доручити Центральній Раді
виробити проект автономії України у складі Російської федерації;
· Було обрано 118 членів
центральної Ради(з 150);
· Таємним голосуванням було обрано
Грушевського головою Центральної Ради;
· Було вирішено, що з перетворенням
Центральної Ради на орган крайової влади її кількісний склад мав розширитись,
щоб охопити представників національних меншин.
Безперечно, Всеукраїнський національний конгрес виконав
завдання, що покладалися на нього історичним моментом, він став важливим кроком
у розвитку Української революції, продемонстрував перед Тимчасовим урядом серйозність і невідкладність українських національних
домагань, а українство після з'їзду досягло якісно нового рівня національної
консолідації. Конгрес засвідчив прагнення лідерів Центральної Ради
забезпечити легітимність керівного органу українського руху, став першим
реальним кроком творення української держави. Він відіграв важливу роль у
справі піднесення авторитету Центральної Ради, перетворення її у
верховний орган, центр українського політичного життя та національного
визвольного руху, що виходив на якісно нові рубежі. За висловом Володимира
Винниченка, після Конгресу Українська
Центральна Рада стала
«дійсно представницьким, законним (за законами революційного часу) органом
усієї української демократії». Всеукраїнським
національним конгресом закінчився процес формування Центральної Ради і
розпочався другий період її діяльності — боротьби за автономію України.
2. Проголошення І Універсалу.
Розповідь учителя.
Рішення конгресу мало великий вплив на розвиток
Української революції. Про це свідчить резолюція І Всеукраїнського військового
з’їзду (5 травня). З’їзд зажадав від Тимчасового уряду надати Україні
національно-територіальну автономію. Підтримка військових надала рішучості
Раді. Для переговорів із Тимчасовим урядом до Петрограда було направлено
делегацію на чолі з В. Винниченком. Мета делегації – переконати Тимчасовий уряд
у доцільності надання Україні автономії. Делегація озброїлася великою кількістю
документів, поміж них офіційними посвідками з Академії наук, що характеризували
так довго заперечувану панівними колами українську націю. Особливу
увагу було приділено найгострішому питанню — визначенню кордонів майбутньої
автономії відповідно до етнографічного принципу. Уряд не став довго розмовляти
й передав справу на розгляд комісії експертів.
Учень зачитує спогади В. Винниченка, щодо розгляду
експертами питання кордонів майбутньої автономії.
"Виміряючи територію майбутньої автономії
України, вони торкнулись Чорного моря, Одеси, Донецького району,
Катеринославщини, Херсонщини, Харківщини. І тут, від одно? думки, від одної уяви,
що донецький і херсонський вугіль, що катеринославське залізо, що харківська
індустрія одніметься в них, вони до того захвилювались, що забули про свою
професорську мантію, про свою науку, про високі Установчі Збори, почали
вимахувати руками, розхрістались і виявили всю суть свого руського гладкого,
жадного націоналізму. О, ні, в такому розмірі вони ні за що не могли признати
автономії. Київщину, Полтавщину, Поділля, ну, хай ще Волинь, ну, та й хай уже й
Чернігівщину, Це вони могли б ще признати українськими. Але Одеса з Чорним
морем, з портом, з шляхом до знаменитих Дарданел, до Європи? Але Харківщина,
Таврія, Катеринославщина, Херсонщина? Та які ж вони українські? Це — Новоросія,
а не Малоросія, не Україна. Там і населення в більшості не українське, то,
словом, руський край. Бідні професори навіть науці своїй наплювати в лице й, як
нетактовне цуценя, одшпурнули від себе ногою, коли вона підбігла до них з своєю
статистикою, з посвідченням Російської Академії наук. Яка там, к лихій годині,
Академія наук, коли однімаються Дарданели, вугіль, залізо, сіль? Руський буржуа
батька рідного одшпурнув би ногою, коли б він перешкоджав йому тримати й не
пускати ці багацтва".
Але в умовах
двовладдя в російській столиці не вдалося досягти порозуміння ні з Тимчасовим
урядом, ні з Петроградською радою робітничих депутатів. Про документ поданий
українською делегацією на вивчення експертам забули. Тижні минали, становище ставало принизливим.
Урешті-решт, делегація вирішила повертатися, щоб узяти участь у селянському
з’їзді. Відповідь Тимчасового уряду наздогнала її вже в Києві. Уряд повідомив,
що не має повноважень розв’язувати питання про автономію України, оскільки це
прерогатива Всеросійських Установчих зборів. Такий підсумок переговорів
переконав діячів УЦР в необхідності поглиблення української революції. Ідея
становлення автономії без згоди Петрограда стала надзвичайно популярною.
Загальні збори Української Центральної Ради (3 червня 1917 р.)
постановили негайно приступити до закладення підвалин автономного ладу в Україні.
Через тиждень, 10 червня, УЦР оприлюднила свій Універсал. Його зачитав на
Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко.
Учні прцюють з текстом
Універсалу.
( I ) У Н І В Е Р С А Л
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого
Народе Український! Народе селян, робітників,
трудящого люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну
Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі.
Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик,
від салдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас,
Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права і
вольности.
Хай буде Україна
вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською,
хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай
порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним
голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати
той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські
Збори.
Ті ж закони, що мають
лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім
Парламенті.
Ніхто краще наших селян
не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після
того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастирські
та инші землі у власність народів, як буде
видано про це закона на Всеросійському Учредительному Зібранні, право
порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало
тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).
Ми вислали до
Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському
Тимчасовому Правительству наші домагання. А найголовніші домагання ті були
такі:
Щоб Російське
Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти
національної волі України, проти права нашого народу на автономію.
Щоб Центральне
Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі
нашого комісара по українських справах.
Щоб місцева власть на
Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російського
Правительства, се-б то, вибраним нами, комісаром на Вкраїні.
Щоб певна частина
грошей, які збираються в Центральну казну з нашого народу, була віддана нам,
представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.
Всі сі домагання наші
Центральне Російське Правительство одкинуло.
І через те ми,
Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і
оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.
В городах і тих місцях,
де українська людність живе всуміж з иншими національностями,приписуємо нашим
громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих
національностей і разом з нами приступить до підготовки нового правильного життя.
Центральна Рада
покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також
дбатимуть про лад та спокій в нашім краю, і в сей тяжкий час вседержавного
безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономної
України.
І коли ми зробимо сю
підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усих народів
Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми
підготовим, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом.
І через те ми,
Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сел і
городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця
липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно,
негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.
Ухвалено: Київ, року
1917, місяця червня числа 10.
Бесіда
за запитаннями до документу:
1. Поясніть, яку форму державного
устрою проголошував І Універсал.
2. Яку функцію мали виконувати
Всенародні українські збори?
3. Чи можливою була, на вашу
думку, реалізація основних ідей І Універсалу
в тогочасному суспільстві?
Відповідь обґрунтуйте.
Учитель, узагальнюючи відповіді
учнів дає під запис основні положення І Універсалу.
Умови І Універсалу
2.
Джерелом влади в Україні
є український народ;
3.
Управління України має
здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);
4.
Українські збори
приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;
5.
Висловлювалася надія, що
неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями
будуть будувати автономний устрій.
Отже,
І Універсал – акт конституційного значення, яким утверджувалося право
українського народу на створення власної державності.
3. Створення
Генерального Секретаріату та його структура.
Розповідь учителя.
Оприлюдненням І Універсалу ЦР перебирала на себе державні функції. Для
вирішення поточних справ вона утворює виконавчий орган — спеціальний комітет,
який стали називати Малою Радою. Вона була законопідготовчим і навіть певною
мірою законодавчим органом. Таким чином, покладати на Малу Раду ще й виконавчі
функції було недоцільно. 15 червня 1917 р. Комітет ЦР прийняв рішення про
організацію Генерального секретаріату (ГС) — першого за кілька століть
українського уряду. Його головою і головним секретарем внутрішніх справ став В.
Винниченко.
Генеральні секретарі : П. Христюк (писар),Х. Барановський (фінансових справ),
С. Єфремов (міжнаціональних справ), М. Стасюк(продовольчих справ), Б. Мартос
(земельних справ), С. Петлюра (військових справ),В. Садовський (судових справ),
І. Стешенко (секретар освіти).
Повідомлення учнів.
На екрані зявляються фотографії
генеральних секретарів.
Заслуховуються повідомлення про
членів ГС. Учитель коментує виступи учнів.
VІІ.ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ
ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
Тестування (проводиться у
письмовій формі).
Учні заперечують або стверджують наведені положення.
1.Всеукраїнський національний конгрес відбувався з 19 по 28 квітня.
2. Мета Конгресу – зробити Центральну Раду керівним
органом Українського національного руху і поповнити її соціальну базу?
3. На Всеукраїнському національному конгресі були
представлені лише деякі українські губернії і він не був загальнонаціональним.
4. І Універсал було проголошено 10 червня 1917р.?
5.І Універсал висував гасло незалежності України.
6.І Універсал був актом конституційного значення.
7. Генеральний Секретаріат був утворений в березні 1917р.
8.Уряд ЦР називався Генеральний Секретаріат.
9.Генеральний
Секретаіат очолив М. Грушевський.
10.Секретарем військових справ був С.
Петлюра.
4.Уряд ЦР називався ГС.
5.ГС очолив М. Грушевський
6.Секретарем військових справ ГС був С.
Петлюра.
VІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ
Заключне слово вчителя.
Другий етап Української
революції (травень—червень 1917 р.) ха рактеризувався активними спробами ЦР
домогтися автономії для України. ТУ відкинув їх. ЦР підготувала і оголосила І
Універсал. Новий етап почався із заснування ГС.
XІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Опрацювати конспект і
текст підручника.
2. Розв’язати історичну задачу : В червні 1917р. М.
Грушевський сказав : «Ми хочемо, щоб вільна Росія повернула нам те, що забрали
в нас Романови!». Що мав на увазі М. Грушевський.
Немає коментарів:
Дописати коментар